Вампіри стали частиною вселенської поп-культури. І як вже цей вид нечисті не використовують сьогодні. Згадати хоча б істерію навколо сутінкової саги Стефані Маєр, в якій нічого надзвичайного, окрім банальної історії кохання, і немає…
( Read more... )

В повітрі запехло справжньою осінню, в яку назавжди і безнадійно закохана. Осінь пахне казкою, вам не здається?... Шурхіт листя неначе затихаючі мелодії лютні, а а кожен листочок - маленька частинка дива))) Оце такий настрій від споглядання дощу і жовтого листя)))

Була вчора на концерті "Стари Ольса" - стільки позитивних емоцій))) Тре буде сходити на якийсь концерт фесту стародавньої музики, який зараз проходить у Львові. Можливо, піду на "Музику Півночі". Щоправда не бачила футболу через те, лише закінчення на великому екрані в центрі. З одного боку на площі перед Оперним була дуже хороша атмосфера, з іншого - купа всякого пяного бидла.

Вихідні вдалися: задоволення+нічого-не-робіння - улюблена справа, а от лишень ніц продуктивного, але на нолсі новий тиждень... Ніколи не любила неділі і завжди обожнювала вечір пятниці)))

Якийсь не дуже логічний пост, але схожий а те. як тараторить моя викладачка з логіки)))

Якби до мене явився ховчик. то він став би... стоматологом, я це точно знаю... Шалено боюся цих лікарів... Мабуть, їх ніхто не любить.
Зате моя подруга, яка чомусь вірить гороскопам, які, як на мене, ніколи не справджуються, використала мій страх перед дантистами як аргумент на користь гороскопчиків)) В одній книзі було щось на зразок: Овни - хоробрі, але ця риса в них дуже специфічна. Вони підуть вночі на цвинтар чи на пошуки снігової людини (чи лох-неського звірка), а от до стоматолога їх треба тягнути силою. Оце про мене))) Я як чую звук бормашини, в мене мурашки починають бігати по шкірі...

Друзі, а хтось із вас працює в Мувімейкері? Можете підказати, що зробити, щоб вимкнути звук із відео, бо слова із нарізаних відеокусків накладаються на музику(((

Прийшла щойно з Опери. "Флорія Тоска" Пуччіні - любовна історія з трагічним кінцем. Сподобалося. Особливо, кінець.
От тільки подивлася, що більшість присутніх - поляки... "Дивлюсь на ту дівчину в зеленій футболці і розумію, що ера вечірніх суконь минула.."-сумно сказала подруга. А ось позаду нас двоє чоловіків жваво обговорювали минуле. Один згадував, що в Оперному колсиь проводилися з'їзди вчителів у радянські часи. А потім почали розкривати алегоричні тонкощі завіси. Закінчилося все крилатим...Парнасом...

Прийшла осінь. Люблю осінь і здається завжди любила, от тільки ненавиділа школу і лише в університеті повністю оцінила всю вишуканість цієї пори...

У нас по ТБ - суцільне лайно. Але є винятки. Провела чудово годину з серіалом "Чи боїшся ти темряви?" Така ностальгія... Дивилася давним-давно, років десять тому і ... боялася

Вчора дивилася "Вбивство в Оксфорді". Мені сподобалося. Це такий звичний трилер, не такий звичний детектив. не така звична любовна чи студентська історії... Мабуть, це просто стильне кіно. І Елайджа мені сподобався,хоча я до кінця життя бачитиму в ньому Фродо.

Форум для мене завше був якимось святом, а ось цього року звичного піднесеного настрою не було,хоча сьогодні я не працювала. Бідненький форум, а,може.то мені так здалося...Хоча це не завадило закупитися книжками, але вже не в такій кількості,як минулого.

Серед придбаних книг, є "Світ Софії" Гордера... я вже стіки чула...найрізнолманітніші відгуки від повного захвату "Неймовірний автор!" до зневаги "Попса..на зразок Коельо"... кому вірити? тре дочитати. Поки я прочитала 50 строрінок і някого висновку не роблю...

А ше я почала "Будинок з привидами: Англійські готичні оповідання". Я просто не втрималася, мусила почати читати)))

А ше сьогодні подруга сказала.що на щорічний фест стародавньої музики приїде "Стари Ольса"!!! Кльово, от минулого року не була на жодному концерті фестивалю, хоча ще зі школи люблю цю імпрезу.

Щойно повернулася із Ту Стані... Незважаючи на дощ, холод, отримала чудесний заряд енергії)) Маю ще написати матеріал і ділитися враженнями та емоціями буду, але не зараз, бо хочу спати...

Щоправда. отак подивишся і думаєш:як класно було колись,незважаючи на всі побутові незручності предків. Середньовіччя овіяно певним ореолом романтики, яким я заразилася у великів дозі під час нічного штурму фортеці у світлі повного місяця і факелів...

Угорщина, Італія та Словенія за 7 днів.Купа вражінь, більше 900 фоток і відчуття, неначе,то була не я...або,що то гарний сон і я всі ті дні нікуди не виїжджала за межі рідненького Львова.
Яким би не були міста, але я люблю повертатися додому. Сьогодні засіла за комп, мене чекає книга Переса-Реверте "Клуб Дюма" і серія хорошого серіалу. Гарний спокійний вечір серед таких звичних речей.
А що далі? як далі видобувати враження від життя і літа, зокрема? ще не придумала...

З перших секунд зрозуміло, що фільм буде похмурим, як і попередні. Чудово, отже передадуть атмосферу книги. Я вже звикла, що сюжет книги добре покромсають сценаристи, але цього разу вони таки забули кілька важливих деталей.
Але давайте з початку. Перші кадри про те, які нещастя випали на долю маглів дуже ефектні та виправдані романом, але одна ремерка: відколи смертежери навчилися літати? Якщо це роз’являння, то творці кіно трішки перестаралися. Сцена з барменшою – безглузда. Вона не лише не вклинюється в загальну оповідь, але суперечить характерові головного героя.
Далі йде сцена в будинку Снейпа. Ось вона і повинна була показати той інший бік барикад, де є свої зрадники, герої і мученики. Нарциса Мелфой – жахлива. Виглядає значно старшою за Белатрису, хоча є її молодшою сестрою (актриса Хелен Маккрорі теж молодша за Хелену Бонем Картер, але, повторююсь, цього не видно). Нарциса прийшла до Северуса Снейпа у відчаї, він був її останньою надією на порятунок єдиного сина. В книзі вона благала про допомогу і ридала, була ладна на все, а ось кіношна місіс Мелфой була якась апатична і емоцій в неї було, як у стелажів за її плечима. Зате діалог Белатриси Лестранж і Северуса Снейпа – просто чудесний. Виважена доза слизеринської отрути з обох боків. Алан Рікман і Хелена Бонем Картер чудово справилися із цією сценою.
Звичайно, є купа неточностей, як, наприклад, Гаррі, Рон та Герміона лише чули, що Драко сказав продавцеві крамниці «Борджин і Беркс», потяг до школи змінився і кудись зникли такі вже звичні для всіх купе, поява дивного годинника у професора Слизорога, сидіння учнів одного факультету за різними столами.
Абсурдною видається придумана режисером сцена із спаленням «Нори» родини Візлів. Там повинно відбутися кілька важливих подій сьомої частини: переховуватиметься Гаррі, весілля Флер і Біла. Навіщо було таке вигадувати?
Інший великий прорахунок – це вирізана битви в Гогвортсі після прибуття туди Дамблдора та Гаррі. Адже була охорона в школі. Смертежери прийшли, розгромили Велику залу і ніхто цього не чув? І де аврори, які були у фільмі? Крім того, в ніч смерті директора були там і члени Ордену Фенікса. А в книзі надзвичайно цікаво описаний двобій двох сил, що зіткнулися на останньому острівці безпеки – Гогвортсі.
А тепер тільки про хороше – це, перш за все, спецефекти: море, печера, де заховано горокракс, падіння мосту на початку фільму.
Акторський склад теж радує: Деніель Редкліф вживається в роль надії всього магічного світу дуже добре, по-іншому Гаррі Поттера тепер собі не уявляє ніхто. Руперт Грін просто неперевершений. Його репліки розряджають похмурість фільму. Чого тільки варті: «Ці дівки мене доконають!», «Мене теж цікавить, чому ми постійно попадаємо у жахливі історії!»
На жаль, Герміона Грейнджер (Емма Вотсон) і Джіні Візлі (Бонні Райт) на фоні яскравих Гаррі і Рона видаються якимись нецікавими. Зате Кормак Маклаген (Фреді Строма) – просто знахідка. Навіжена Лаванда Браун (Джессі Кейв) і по-милому божевільна Луна Лавгуд (Еванна Лінч) нівелюють похмурі шкільні будні. Пенсі Паркінсон (Скарлет Бірн), яка з'явилася у кількох кадрах якась не дуже слизеринська. Женев'єва Гонт, що грала цю ж роль у «Гаррі Поттері та в'язні Азкабану», була кращою.
Дорослого Волдеморта в цьому фільмі нам не доведеться побачити, зате глядачі отримали подвійну компенсацію у вигляді спогадів Дамблдора і Горація Слизорога. Директор школи показав Гаррі своє знайомство із найбутнім темним чаклуном, коли тому було лише 11 років. Гіро Файнз-Тіфін (так-так, він племінник дорослого Волдеморта Ральфа Файнза) чудово справився із своїм персонажем. 16-річний Темний Лорд у спогадах професора Слизорога, якого зіграв Френк Ділейн, вже надзвичайно спритно маніпулює людськими діями і отримує те, чого бажає.
Не розчарував і Алан Рікман. Його Северус Снейп – це сама стриманість, зверхність та іронія. Він – гроза всіх учнів школи чарів та чаклунства. В цьому фільмі були і кумедні моменти з його участю. Наприклад, на вечірці у Слизорога із Кормаком)) Згадали? - «Ви щойно нарвалися на покарання».
Албус Дамблдор (Майкл Гембон) цього фільму вже не такий. Старість і смертельна отрута щохвилини підривають сили єдиного чаклуна, якого боїться Темний Лорд. Однак є перевага – замість нудної патетики із вуст директора, більше дій.
Ще один персонаж – Белатриса Лестранж (Хелена Бонем Картер) – чистокровна божевільна красуня. Як на мене, із її фанатизмом перегнули палку, коли в останні моменти смертежерка вилізла на стіл і почала трощити Велику залу Гогвортсу, хоча за книгою її там взагалі не повинно було бути, однак розумію режисера, котрому для атаки посіпак Темного Лорда потрібна була харизматична постать, а персонаж Хелени Бонем Картер якраз таким і є.
І найбільше позитивне відкриття – Том Фелтон. У попередніх фільмах всі його мали просто за красунчика, якому дісталася роль негідника. Однак актор зумів здивувати показавши душу Драко Мелфоя, окрім сцени зі слізьми на вежі. В книзі таких сентиментів не було. Нелегко зіграти підлітка із завищеною самооцінкою, який зіткнувся із майже неможливим завданням. З одного боку – тиск обраної сторони і страх перед Волдемортом, а з іншого вагання між тим, що правильно, а що – ні.
Обіцяла більше нічого негативного, однак одне питання мене мучило протягом всього фільму: де мантії?! Куди їх поділи творці? Адже вони створюють певну атмосферу і завжди лише чудово доповнювали образ персонажів.

Як стверджує Герман Гессе у "Бібіліотеці всесвітньої літератури" не треба змушувати дітей та молодих людей до читання, бо таким чином можна відбити будь-яке бажання до л-ри. Розумно сказано)
Пригадую колись мене заставили прочитати "Діти капітана Гранта"... Мені було 9 і читати я мяко кажучи, ненавиділа. Мені було легше залізти на гараж і зістрибнути, ніж прочитати сторінку, а прочитати талмуд на 700 - це здавалося надприроднім) Це пізніше я почала ковтати книги на 300 сторінок за ніч. Однак тоді то була трагедія. і мучила я ту книжку, чи точніше вона - мене... Я і розділила, і пролистувала, але так і недочитала... Залишилося 3 останні дні літніх канікул і 75 сторінок, і я наплювала на них і гуляла з ранку і до вечора, так і не прочитавши. Та навіть зараз, взявши будь-яку книгу Жуля Верна, я не прочитую її із задоволенням... Не мій письменник?... Чи, може, мені його таки перепогянюють спогади?...

Поставила на закачку перші 11 серій 1 сезону "Надприроднього"(найкращий серіал, який тільки бачила), але воно качає як мокре горить... От післявчора передивлялася старе кіно "Чаклунство" - такий милий фільмчик)) Дивилася ще як в школі була. От тільки кінець, коли всі шизіють якось так не дуже...
Нарешті подивилася "Дитину Розмарі" Романа Поланського, але я розчарована... Книга не залишає байдужою. втягує у таємничий вир подій у стінах старого будинку, але передати це, на жаль, не вдалося...
Якщо хтось шукає фільм для перегляду , маю нау вазі містику,то рекомендую "Напівсвітло" з Демі Мур. Кльове кіно, навіть не знаю чому. зазвичай кіно про письменника-містика фігові і неоригінальні, а ось цей - виняток.

До речі, хто що останнє кльове дивився?

Отже. свята майже минули. Попереду - Водохрещя і прихід двоюрідної сестри, як і минулого, і позаминулого, і позапозаминулого... Але ж блін!!! я колись так любила Різдво, то було моє улюблене свято, яке так чекала як манни небесної... а тепер. це якось сумно. Четверо людей - то не Різдво, а звичайнісінька вечеря.

А ше ж існує така штука як сесія... і все було б незле, якби кожнісінької ночі мені не снилися якусь ну архіненормальні сни...

Спочатку, в неділю, я їздила ліфтом вверх-вниз, а тоді - трамваєм! Колишній однокласник весь маршрут тицяв мені грубезну англійську книжку. а я пояснювала, що не читаю англійською художню літературу.
Вчора снилося, що в мене повна хата курей і я їх виганяю, а подруга доводить, що то буде непоганий бізнес. "Який нафіг бізнес?!" - верещу я...
А от нині... то взагалі капець. Сниться іспит з політології в якомусь дитсадку. На дошці якійсь неймовірно вумні завдання з математики... Політолог роздає листки з тестами... після питання про найпопулярніший порносайт я випала... А проснулася від того, що мій мозок занадто напружився відповідаючи на питання: "Чи може Леголас стати людиною?"... А дійсно, може?...

от би щось гране наснилося. а то ні- дурня повна... А ще я з швидкістю світла гублю свої речі у власній кваритирі... Це вже дурдом повний...

Мені треба зробити соціологічне опитування, а бігати з листочками вулицею - холоднувато...тому я сподіваюся, що Ви вбілити кілька хвилин своєї уваги і дасте відповіді на запитання.

1. З чим у Вас асоціюється доба Середньовіччя? (можливі кілька варіантів)
А) пошуки філософського каменя, алхіміки, доктор Фауст;
Б) філософія схоластики, теоцентризм, Августин;
В) „Молот відьом”, переслідуваня єретиків, Як Гус;
Г) готика, феодалізм, роздробленість країн; війни (Столітня війна);
Д) лицарські романи, турніри, пісні мінезингерів, трубадурів;
Е) устроєм міст (вулички, Ратуша, кафедральні собори) з утвореннями цехів.

2. Вважаєте, що Середньовіччя можна охарактеризувати таким словом:
А) темне;
Б) романтичне;
В) загадкове;
Г) Ваш варіант_________

3. Чи бували коли-небудь свідками середньовічних забав?
А) так, адже тепер влаштовується безліч тематичних фестивалів;
Б) бував(ла) на весіллі чи інших святах, влаштованих у стилі середньовічної епохи;
В) не доводилося.

4. Розташуйте, будь ласка, у порядку зростання що повинно бути на середньовічній забаві:
А) лицарський турнір і справжній бал, де б усі були в костюмах певної епохи;
Б) автентична їжа, виготовлена за старовинними рецептами;
В) факіри, блазні, які б створювали атмосферу середньовіччя;
Г) історія-епопея з прекрасними дамами, добрими і злими лицарями.

5. На Вашу думку, Середньовіччя – це час....
А) королів, придворних дам та лицарів;
Б) святої інквізиції;
В) алхіміків і чорнокнижників;
Г) поетів, драматургів, філософів та вчених.

6. Чи хотіли б, аби Ваше весілля (чи будь-яке інше свято) було у середньовічному стилі?
А) так! Це ж романтично! А саме романтики бракує в житті...;
Б) мабуть. Хочеться чогось оригінального, а всі ці традиції знайомі ще з дитинства. Хочеться чогось нового і стильного;
В) навіть не знаю. Важко сказати.
Г) ні.

7. Яку б подію Ви хотіли б відсвяткувати у середньовічному стилі?
А) Весілля, день народження, заручини;
Б) корпоративні вечірки;
В) Новий рік, Гелловін.

8. Ви...
А) знаєте про Середньовіччя лише з підручника та уроків з „Історії середніх віків;
Б) цікавитеся цієї епохою, як і багатьма іншими епохами, бо історія – це завжди цікаво;
В) захоплюєтеся епохою Середньовіччя і знаєте про неї дуже багато;
Б) марите цією епохою і мріяли б народитися в ті часи.

9. Найкраще, на Вашу думку, оповідають про середньовічні часи:
А) підручники з історії;
Б) книги тієї епохи – „”Гептамерон”, „Проби” та інші;
В) книги про середньовіччя „Айвенго”

10. Який костюм ви б одягли на костюмований бал? (з нагоди Нового року,наприклад)
А) якийсь розкішний – короля чи принцеси;
Б) фантастичної особи, але щось романтичне – ельфа з „Володаря перснів” чи стокерівського графа Дракулу;
В) пірата,
Г) циганки, відьми;
Д)автентичний костюм будь-якої епохи______________
Ваш варіант____________

Ще кілька годин і завершиться осінь... сумно...
Просто, я не хочу, аби осінь закінчилася... не хочу сесії, не хочу весни і літа, не хочу обовязків, не хочу робити те, чого не люблю, не хочу...
таких "не хочу" ще багацько в моїй голові.

Хочу листопадового снігу... Хочу Торта!!! такого великого, з міцним чорним чаєм! і подруги за компанію))) а ше наступну серію мого улюбленого серіалу покажуть в перекладі тіки 15 січня((((

Ввихідні проходять, а я все сиджу перед монітором і вчуся або дивлюся якісь фільми. Хочеться чогось такого... експресії хочеться. Емоцій і побільше!!!

От піддалася я своєму бажання нарешті якось змінити свою злвнішність - і обрізала нафіг довге волосся - тепер маю милу стрижку під каре. Зміни, зімни, усім їх так хочеться!!!

а ще треба обновити свій зимовий гардероб і завершити анкету на історію літератури. я зупинилася на останньому питанні про друзів... Дивне питання. мені їх описати?... Теж завдання на мільйон. Та розповідь тільки про одну з подруг піде не менше сторінки, хоча ні- значно більше.
і ось уже в перші зимові хвилини я зрозуміла чого хочу - 100 грам "Старого Таллінну"))))
До побачення, осінь!

В цю ніч балом править нечисть, по нічних клубах усієї країни та світу гримлять дискотеки з похмурим антуражем. Люди переодягаються у карнавальні костюми і тусуються допоки не настане світанок...
( Read more... )

Конкурси краси... як була маленька.то завжди із трепетом дивилася "Міс світу і "Міс Всесвіт", потім охолола,трохи підрісши. Українські конкурси не любила взагалі.
Але мусила йти на нагородження "Міні-міс і міні-містер України", яке пройшло в суботу в Італійському дворику.
То було кльово. Діти показували не якісь там вечірні сукні, а костюми в стилі авангард. і під час конкурсу талантів, всі вони такі милі і безпосередні...(це пишу. яка не любить дітей!) А ось костюмами воїми вони мене просто зачарували... Безмежжя оригіналу і креативу...

( Read more... )

і ось вчора, тяпаючи на пари, ще раз дозволила собі помріяти. Помріяти черед обєктив, що колись один з цих красенів належатиме мені. Звичайно, для цього тре стати крутою журналісткою, друкуватися у "Вашингтон-пост" і отримувати 200 баксів за статтю, бо там і ремонти потрібні і все таке...
Я завше уявляла, що у таких будинках повинні жити сімї з старими генеалогічними деревами. А ще такі будинки створені для відьом, або відьми створені для таких будинків.
Читаючи містичний роман, чи це Анни Райс, чи Михайлини Омели(дуже кльовий роман "Мертва кров"-не шедевр, але файний),моя уява малювала такий будинок.
У них напевне і привиди мешкють, такі старі львівяни із капелюхом в руках і тростинкою для прогулянок. Напевне у похмурих коридорах чутно не "бууу", а - "Прошу пана", а коли настає північ, то легка музика із старого грамофону,що вже давно стоїть несправний у кутку, а повітря наповнює запах дощу і опалого львівського листя...


( Read more... )

Ну що... 3 вересня. Літо завершилося...так і не розпочавшись... Сумно, хіба ні? Літо для мене - це сон по 12 годин з третої до третьої, нічні прогулянки районом, посиденьки де-небудь і карти))
Але все ж... це літо здійснило одне з моїх найзаповітніших бажань... Та тільки, отримавши, я не встигла натішитися і збайдужіла.
а літо.. нічого, буде наступне...бо це було наскрізно пронизане відчуттям самотності, до якого, як виявилося, дуже швидко звикаєш і потім вже й нікого не потрібно. Просто розумієш, що нікого до себе привязати не можна, і ти сам собі найкращий співрозмовник і слухач.
і нарешті осінь вкриває легким сірим покривалом літню гіркоту. Те,що літа вже нема, важко усвідомити, бо не було найвідчутнішого аргументу - щемливого 31-го серпня, коли здавалося, що завтра настане армагедон і всі ми покотимося до біса. Не було великої компашки із кислими мінами, які гасали подвірям, намагаючись не думати, що завтра зранку необхідно буде тьопати на лінійку, вдягнувшись у всяку фігню, що зветься пристойним одягом, бо для нас, підлітків бешкетників нормальним був зручний одяг, який бував чистим перші десять хвилин перебування на вулиці. Не було сумного протяжного голосу, який кожні 5-10 хв сповіщав: "Завтра 1 вересня". Не було і тихого кладовища, пляшки пива, близької людини, яку знаєш все життя, і найвідважніших ваших мрій... 31 серпня я сприйняла безболісно, що просто якось аномально...Навіть, це був найкращий день літа, спокійний і з шармом сутінок та фантазії.
та й від осені я не чекаю нічого. Не маю якоїсь окресленої близької цілі чи бажання, все буде як повинно, не інакше...досить вже постійно чогось сподіватися, а тоді розчаровуватися, досить вимагати від осені більшого, ніж вона може дати. Напевне, це основний принцип,якщо не щастя, то душевного спокою.

1. Заповніть свій розум думками про спокій, мужність, здоровя і надію, адже "наше життя є тим, що ми думаємо про нього".
2. Ніколи не намагайся звести рахунки зі своїми ворогами, бо цим ви завдасте собі набагато більше шкоди, аніж їм.
3. Замість того, щоб переживати через невдячність, будьте до неї готові.
4. Ведіть рахунок своїм здобуткам, а не поразкам!!!
5. Не наслідуйте інших. Залишайтеся собою: "заздрість - це невігластво", а "наслідування- самогубство".
6. Коли доля дає вам лимон, зробіть з нього лимонад)))))
7. Забувайте про власні негаразди, аби подарувати щастя іншим.

Два сотанні звучать якось утопістично, а ось третє, четверте і пяте варте уваги)

Значить так: почалося все гарно і показово- тре поїхати в Стрий з ночівлею на фест "Цвіт папороті" і привезти інтервю та репортаж. Нема питань. І я додумалася поїхати одній. Це тре бути особливо обдарованою, абись дійти до такого всновку, але мені що-море по коліна! Фестивалі я обожнюю після ТУСТАНі-2006. Крок 1:приїхати в Стрий і поселетися. Таке враження,що половина мешканців про вулицю Гайдамацьку не чули ніколи... Але з горем поплам і годами, закавулками я таки знайшла. Добрі тітоньки відразу мене поселили, принесли постіль, хоча я відмовлялася, бо привезла спальник. Кімната вразила своїми розмірами(а ще хтось каже,що розмір то не головне...) Чотири ліжка, багато простору. Блін!!! скільки ж народу я могла б з собою взяти? мінімум 5, а то й більше! а нині ніч на Івана Купала, оце б погуляли!... Та після біки кулаками не махають, вирішила я. Переодяглася у вишиванку свою, хотіла переплести коси, а бах- в кімнаті жодного дзеркала! взагалі-то гуртожиток від ПТУ. І,здається, кімната дівчат,бо стіни всіяні бантиками з весіль. У туалеті теж жодного дзеркала. Тут шо - вампіри одні?! косять під замок Дракули?)))) Але то все жарти.
У задушливій маршрутці доїхала я до Співочого поля, де повинен був відбутися сам фестиваль, то недалечко за Стриєм. І пішла брати інтервю в народної артистки. Спочатку все йшло супер, а тоді зненацька я дістала за всіз журналістів. Що ми неетичні, ліземо в душу, і ніхто не займається музикою, а тіки "постельними" справами... Відверто кажучи,то був шок. Мені шалено неприємно було. Тре буде колись колись роздягти,бо я виходить получила ні за шо, абідна((( Подалася я заспокоювати свої нерви на берег Стрия, заспокоювати свої нерви,хоча вивести з рівноваги мене доолі важко, особливо,якщо я була позитивно налаштована. Але пофіг, не вперше послали і явно,що не востаннє)))
Далі було моє спілкування з учасниками, призерами, всі вони радо ділилися враженнями. Концерт Тартак і Мандри відіграли просто чудово, я все проклинала,що приїхала сама, бо отримала б набагато більше задоволення.
Гарні пісні, атмосфера, феєрверки... кінець для фесту, а для мене розпочалося найцікавіше. Мені довелося топати до Стрия.
Спочатку все було файно, я йшла з величезним потоком людей, а потім почала питатися і найгірше,що зноу мешканці не знали назхви вулиці і кожен говроив по-іншому. Нікому не побажаю опинитися одному в місті,яке бачиш вперше на малолюдній вуличці опівночі... Гопи, бомжі... Чесно, я не "робкого десятка",як то кажуть, але в якийсь момент стало страшно. Та світ не без добрих людей і одна мила пані вивела мене на ту вулицю,яка підходила мені. Велике їй спасибі)))))) Напевне, тоді я відчула на собі суть слів про добрих людей і, що світ не без них)))
Добравшися до свого пристанища на ніч, я зіткнулася в дверях з охоронцями, які почали тестувати мене на знання української літератури і один порадив прочитати "Холодний Яр", що обовязково зроблю)
Потім якісь ідіоти ввімкнули телевізор в холі і дивилися фільм, половину якого дівчина водилда за ніс якихось придуркі і розказувала,що вагітна, а потім... я не знаю, чим закінчилося-заснула)
а зранку маршрутка до рідного дому і компа,бо тре в номер писати))))
А висновок один: не ходіть одні на фести гулять)))